Майстер-клас з соломоплетіння від майстрині-лялькарки Олени Чернишової

 18 березня у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї пройшов майстер-клас з соломоплетіння від майстрині-лялькарки, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Олени Чернишової.

За давньою народною традицією, прощаючись з холодною, морозною зимою, наші пращури починали закликати, гукати, кликати весну різними магічними діями, обрядами, молитвами, співами, хороводами. Прихід весни пов’язували з прильотом птахів. Найперше, що робили – імітували політ птаха: випікали з прісного тіста «жайворонка» з розправленими крилами – як вісника весни, як символ святого духу, що приносить на своїх крилах тепло, радість, життя. Тому й ми, під час майстер-класу, спробували виготовити власну «Пташку-веснянку», сплівши її з житньої соломи, припрошуючи весну-красну своїм сонячним сяйвом пробудити природу з «зимового сну».


Соломоплетіння – виготовлення господарсько-побутових та мистецько-художніх виробів із соломи різних видів рослин.

Повсюдно, де людина вирощувала Хліб, існувало це давнє народне ремесло. Спочатку це була просто потреба в речах, сплетених з легкодоступного матеріалу: одяг, головні убори, взуття, прикраси, предмети побуту тощо.

Усі землеробські народи наділяли стебла хлібних рослин особливою силою, вірили, що в них втілений дух божества хліба, засіяного поля, сонячної енергії та родючості. Почали з’являтися звичаї прикрашати врожайні снопи; сплітати з хлібних стеблинок вінки; залишати на ниві останні колоски. Із соломи робили зображення язичницьких богів, з якими навесні зустрічали, а восени проводжали Ярило-сонце, іграшки-обереги у вигляді янгола, птаха, дзвіночка. Традиційними символами різдвяних і новорічних свят стали солом’яний «Павук»  – різнофігурний оберіг-захисник, якого підвішували в хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста, та «Дідух» (із старослов’янського «дух предків») – святковий різдвяний сніп, з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа, прикрашений стрічками, засушеними квітами, калиною, що символізував родоначальника сім’ї – Діда, як захисника і покровителя роду.

Традиції плетіння з соломи передавалися з покоління в покоління, вдосконалювалися декоративно-оздоблювальними прийомами, збагачувалися формами і образами – це призвело до того, що з часом вироби з соломи стали високохудожніми витворами декоративно-ужиткового мистецтва.

Основною сировиною для соломоплетіння є стебла хлібних злаків – жита, ячменю, пшениці, вівса. Та найчастіше майстрині використовують житню солому, оскільки вона має найбільшу довжину стебла, еластичніша і міцніша за інші. За кольором вона також різноманітна – зеленувата, світло-жовта, золотава, темно-жовта. Житнє стебло рівномірно звужується до верхівки і складається з 4-5 міжвузлів, верхнє може сягати 50 см. Для роботи найчастіше використовують 2 і 3 верхніх міжвузля, воно тонше, довше і рівномірне по товщині. Листя та короткі товсті частини соломини також згодяться. Щоб приступити до плетіння, солому необхідно змочити в посудині з гарячою водою (80-100 0С) впродовж 5-10 хв. Тоді вона стає еластичнішою і м’якою. Для плетіння із соломи необхідні такі інструменти:

-          ніж, великі ножиці – для обрізування соломи – і маленькі ножиці для виконання тонких робіт;

-          велику штопальну голку для зшивання окремих деталей і наперсток;

-          нитки бавовняні різнокольорові для зшивання чи перев’язування деталей, каркасів;

-          мідний або алюмінієвий тоненький дріт, прутики із лози для каркасів;

-          клей ПВА чи інший, що створює прозору плівку для закріплення окремих деталей;

-          каток, або дерев’яна качалочка для прокатування плетива;

-          прес або праску для вирівнювання деталей.

Солома добре зафарбовується, що дозволяє поєднати в плетінні натуральний колір з яскравими кольоровими акцентами. А головне – бажання, щирі думки, фантазія і позитивні емоції.

Так солома, в турботливих і вмілих руках майстрині, легко перетворюється в дивовижний виріб – іграшку, прикрасу, оберіг…


Чернишова Олена Іванівна

 

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Лялькарка.

Закінчила відділення російської філології Тернопільського педагогічного університету.

Керує Зразковим художнім колективом гуртка «Рукоділля» в міському палаці дитячої та юнацької творчості «Горицвіт» Покровського району.

Учасниця всеукраїнських, обласних, міських виставок, конкурсів, фестивалів.

тел.: 098 256 60 56 


Матеріали підготувала Світлана Горбань 

 

Оцінити новину
(4 оцінок)
Авторизуйтеся, щоб залишати коментарі
Догори
  1. --Популярне
  2. Теги
  3. Коментарі
Фоторепортаж з війни

Хіти:10

Мелодія натхнення

Хіти:124

У художника душа поета

Хіти:61

Безсмертний подвиг партизанів

Хіти:47

Заклик до далеких світів

Хіти:163

Багатолика гривня

Хіти:26

Увійти or Створити акаунт