Виставка станкових і монументально-декоративних творів Миколи Раджабова

3 квітня у приміщенні «Музею-квартири художника Г.Синиці» відкрилась виставка одного з його кращих учнів – Миколи Шарифовича Раджабова. В експозиції представлені 23 твори з фондів Міського історико-краєзнавчого музею. Серед них станковий живопис і графіка, дерев’яна кругла скульптура та рельєф, абстрактні, символічні та реалістичні композиції. Виставку доповнили дві масштабні флоромозаїки Григорія Синиці, що дає можливість глядачеві порівняти авторський стиль учителя та учня, а також відчути наскільки органічно співіснують у спільному просторі твори близьких за мистецькими поглядами художників.

З-поміж криворізьких учнів великого майстра саме М. Раджабову вдалось досягнути найбільшого, реалізувавши ідеї і принципи вчителя у новій галузі – у роботі з деревиною. Відповідно, чималий інтерес становлять його різьблені витвори, а особливо ті, що виконані у кольорі. В них вдало інтерпретовані композиційні, формальні та колористичні засади, спираючись на які свого часу працював Григорій Синиця.


Раджабов Микола Шарифович

(1954-2004)

Криворізький митець, який працював у галузі монументальної і станкової скульптури, абстрактного станкового живопису та графіки. Мріяв навчатись у Київському художньому інституті, проте вступити до цього вишу йому не вдалось. Після армії працював в експериментальному художньому цеху Петриківського заводу «Дружба» у селі Петриківка Дніпропетровської області, де засвоїв технологію декоративного розпису та різьблення, познайомився з народним мистецтвом. У ті часи виготовляв дерев’яні вироби і самостійно їх розписував. З кінцем 1970-х рр. у житті митця пов’язане знайомство з учнем бойчукістів Григорієм Синицею, послідовником якого Микола Раджабов і став. Учнівство тривало понад десятиріччя та переросло у творчу співпрацю. Це дозволило йому оволодіти навичками роботи у техніці флоромозаїки, ознайомитись із мистецькими принципами і теорією кольору вчителя та перейти з рівня ремісника на рівень, близький до професійного. Через 10 років Раджабов почав брати участь у виставках вчителя, експонувати власні твори на заходах різного рівня. Так його творчість знайшла глядача і скульптор став працювати самостійно. З початку 1990-х рр. брав учать у виставках у складі художнього об’єднання «Сплав», яке з часом трансформувалось у культурне об’єднання «АЯ».

Микола Раджабов найбільш відомий своєю роботою з деревом. У цій сфері він цікавився як круглою скульптурою, так і рельєфом. Деревину обрав через її одночасну архаїчність та сучасність як матеріалу. Прагнув пошуку нових форм. Створював декоративні й абстрактні роботи. Використовував як об’єм і пустий простір, що формується довкола скульптури, так і закладений у її структурі. Застосовував з’ємні деталі та колір. Все це у поєднанні з чергуванням плавних і гострих форм – намагання автора передати рух, постійну мінливість природи. Не останнє місце у його скульптурах займає орнамент, не лише традиційний український, але й східний. Певно, що велике значення кольору в мистецтві його вчителя Г.Синиці є поясненням застосування барв у скульптурних творах М.Раджабова. Такі кольорові твори із деревини є особливо виразними. Поряд із цим художник займався розписом – створював станкові композиції на папері та дерев’яній основі, в яких переважають локальні кольори і прості форми. Подібно до Григорія Синиці, у таких роботах Микола Раджабов активно вдавався до контрастів тону і кольору. Крім того, колір як для вчителя, так і для учня був символічною, змістовною категорією, пов’язаною з багатовіковими фольклорними традиціями. Композиції часто наповнені архетипними образами. Щодо тематичного діапазону, то художник розробляв кілька основних тем, пов’язаних із прадавньою історією, східною філософією, міфологією та різними духовними проблемами, абстрактними поняттями, відчуттями. Микола Раджабов схилявся до неоязичництва у поєднанні з ведичними мотивами, про що свідчить обраний ним творчий псевдонім – Доброгор Раджас.

Завдяки Г.Синиці Миколі Раджабову вдалось віднайти свою індивідуальну художню мову, яка має багато паралелей з мистецтвом більш знаного вчителя. Творчість художника і скульптора, учителя і учня єднають: близькість до народного мистецтва, синтез сучасного і традиційного, любов до не натуралістичної творчості, декоративізм, символізм, простота кольору і форми, пошук сучасної мистецької мови у фольклорній естетиці. Дуже схожими були й їхні погляди на мистецтво. Обидва однаково цінували народне образотворення, дитячу творчість, стародавнє і сучасне мистецтво. М.Раджабова можна назвати продовжувачем колористичної школи монументального живопису, розвитку якої митцями майбутніх поколінь так прагнув заслужений художник Григорій Іванович Синиця.  

матеріали підготувала Анастасія Ярошевич

 

Оцінити новину
(4 оцінок)

Media

Виставка Миколи Раджабова ТРК Рудана
Авторизуйтеся, щоб залишати коментарі
Догори
  1. --Популярне
  2. Теги
  3. Коментарі
Музей на Industrial Fest 2019

Хіти:3

Инградиенты

Хіти:4

Від пера до кулькової ручки

Хіти:12

Персональна виставка творів заслуженого художника України Леоніда Давиденка

Хіти:51

Щасливе дитинство

Хіти:13

Думи козацькі

Хіти:82

Увійти or Створити акаунт