Майстер-класи з писанкарства від народної майстрині Наталії Войтенко

  • Розміщено у категорії Заходи

11 та 25 березня у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї пройшли майстер-класи з писанкарства від народної майстрині, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Наталії Войтенко.


Здавна кожна українська жінка-господиня, готуючись до Великодніх свят, бралася за святу справу – перетворення звичайних курячих яєць в диво-писанки – оберіг, символ Сонця, пробудження природи та відродження життя. Для цього, окрім яєць, потрібні були: жива вода, непочатий вогонь, бджолиний віск, натуральні фарби і чисті думки.

За народними традиціями:

Вогонь добував Господар сім`ї тертям до появи першої іскри. Через Вогонь на писанку переносилося тепло і світло Сонця.

Вода бралася спеціальна. Господині треба було прокинутися на світанку і з трьох джерел набрати воду, злити в один посуд і нести додому, не обертаючись, ні з ким не заговорюючи, ні на кого не дивлячись. Ця вода ставала живою, коли до неї додавали трішки освяченої води.

Бджолиний віск був обов'язковим компонентом при розписі яйця. Бджолу називали «божою мушкою», що носила свій віск від самого Сонця.

Фарби для писанки готувалися з природних барвників, переважно рослинного походження. Збирали їх заздалегідь (влітку та восени) і освячували в церквах.

Жовту фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні; зелену – з пролісків чи барвінкового листя; червону – з рогу оленя, настою звіробою, але частіше купували фарби з сандалового дерева; коричневу фарбу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана; чорну готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена.

Зараз майстрині здебільшого використовують хімічні анілінові барвники,  які чудово фарбують шкаралупу яєць в яскраві і насичені кольори.

Символіка кольорів завжди мала велике значення при написанні писанки.

Чорний – символ плодючості, колір весни і пробудження природи. Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору.

Червоний – символізує життя, вогонь, чоловічу стать, здоров'я, любов. На писанках – це символ життєдайної сили весни і відродження.

Білий – чистота, безгрішне життя.

Жовтий – достигле зерно, достаток, врожай, колір сонця. Жовтий колір оберігав від злих сил.

Блакитний – небо, повітря, вода, здоров'я. Це колір небесної божественності. На писанках – символ насичення.

Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.

Коричневий колір позначав матір-землю.


Народження Писанки – це створення життєдайного оберегу, справжнє зашифроване послання, закодована в символах молитва до Бога, до Всесвіту. Писанки не їли, їх дарували як побажання, як благословення, або ж на знак примирення. Залишаючись наодинці зі своїми думками, господиня створювала візерунок «на долю» для себе, для рідних, близьких, коханих.

Поділ яйця на певну кількість частин і симетричне повторення елементів не випадковий.

Дві сфери – це як два світи. Три вертикальних частини – це як три небесних сфери. Чотири, що утворюють хрест – чотири сторони світу. Класичний поділ півсфер на чотири площини – 4 пори року з трьома місяцями. Як результат – утворюються поля різної форми і величини, що є основою для розміщення орнаментів-символів,  що означають вічне. Найголовніші з них:

Сонце, що позначається знаками у вигляді кола, кола з крапками, кола з хрестом усередині, кола з променями, а також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок. Це світило, символ Бога.

Хрест – сонячний символ Всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох пір року, чотирьох вітрів, освячення та очищення. Вертикальна лінія – символ вічності, а горизонтальна – часу.

Ружа, рожа, зірка – символ вранішньої зорі, любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні.

Безконечник, кривулька – символ води як втілення життєдайного жіночого начала, джерело сил природи.

Змій, завиток , спіраль – символ здоров’я та зародження життя.

Риба – уособлення води, життя та здоров’я.

Кінь – символ невпинного руху Сонця, чоловічої основи в природі.

Олень –  символ тварини, що на своїх рогах несе сонце, силу і захист.

Птах – символ зародження життя, достатку, родючості. Півень – провідник Божого Сонця і сторож проти зла. Голуби – символ любові, вірності і злагоди.

Божа ручка (качині лапки, рукавичка, дідові пальці) – ніби відбиток руки Божої, символ заступництва, цілісності, влади.

Зелені дерева, гілки і листя – символ життя, вічної молодості, росту.

Дерево життя – як єдність усього світу, що ділиться на нижню частину  – коріння (підземний світ), середню – стовбур (земний світ) та верхню – крону (небесний світ). Із кожною частиною пов’язані певні істоти. Внизу, біля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, тому що нижня частина ще символізує воду. У середній частині, на землі, гуртуються великі тварини і люди. У верховітті селяться птахи та бджоли і розташовані небесні світила.

Дерево роду – деревце у вазоні з гілочками, листям, квітками і пуп’янками, що символізують різні покоління сім’ї.

Виноградна лоза – символ духовного відродження, роду, достатку.

Дубовий листок – сила, довголіття, терпіння, чоловіче здоров’я. 

Тож для майстрині-писанкарки було вкрай важливо створити правильну композицію із символів, адже кожен знак і колір має свою силу і значення.


Процес створення Писанки:

1. Попередньо підготувати яйця (курячі, гусячі, страусині) й видути з них білок та жовток, зробивши дірку або дві. Просушити їх і закрити дірочки воском. Перевірити цілісність шкаралупи.

2. Перед нанесенням малюнку – сегментувати яйце на сектори, провівши лінії.

3. Далі знадобиться спеціальний інструмент – писачок, за допомогою якого нагрівають віск на вогні і наносять воском контур і елементи малюнку.

4. Можна розпочати з білого кольору. Там, де має бути білий колір, ці лінії малюнку  треба  залити воском за допомогою писачка. Щоб до білого краще бралася фарба, яйце треба змочити оцтом.

5. За допомогою писачка й добре нагрітого воску треба покрити ті лінії чи сектори, які мають залишитись у певному кольорі. Через кілька хвилин треба дістати яйце, яке повністю стане таким, як колір фарби, й промокнути паперовою серветкою.

6. Далі ви обираєте наступну фарбу, в яку треба занурити яйце. Крізь віск, яким ви попередньо зафарбували лінії чи сегменти, нова фарба не зачепить вже пофарбованих ділянок шкарлупи й вони збережуть колір своєї фарби.

Фарбувати необхідно від найсвітлішого до найтемнішого кольору. Скільки кольорів, стільки разів треба буде замальовувати воском елементи.

7.  Щоб зняти нанесений на писанку віск, яйце боком підносять до полум’я й через кілька секунд стирають паперовим рушником, першочергово розтопивши віск, що заліплює дірочки.

Дуже важливо не перетримати або не тримати яйце над полум’ям, щоб не утворилась кіптява. Після зняття воску писанка готова.


Войтенко Наталя Юріївна

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Писанкарка, працює у техніках воскового розпису, травлення, дряпання.

Навчалась у СПТУ №47 за фахом «Швачка».

Учасниця всеукраїнських, обласних, міських виставок, конкурсів, фестивалів.

тел.: 067 868 40 51


Матеріали підготувала Світлана Горбань 

 

Дізнатись більше...

Майстер-клас з соломоплетіння від майстрині-лялькарки Олени Чернишової

  • Розміщено у категорії Заходи

 18 березня у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї пройшов майстер-клас з соломоплетіння від майстрині-лялькарки, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Олени Чернишової.

За давньою народною традицією, прощаючись з холодною, морозною зимою, наші пращури починали закликати, гукати, кликати весну різними магічними діями, обрядами, молитвами, співами, хороводами. Прихід весни пов’язували з прильотом птахів. Найперше, що робили – імітували політ птаха: випікали з прісного тіста «жайворонка» з розправленими крилами – як вісника весни, як символ святого духу, що приносить на своїх крилах тепло, радість, життя. Тому й ми, під час майстер-класу, спробували виготовити власну «Пташку-веснянку», сплівши її з житньої соломи, припрошуючи весну-красну своїм сонячним сяйвом пробудити природу з «зимового сну».


Соломоплетіння – виготовлення господарсько-побутових та мистецько-художніх виробів із соломи різних видів рослин.

Повсюдно, де людина вирощувала Хліб, існувало це давнє народне ремесло. Спочатку це була просто потреба в речах, сплетених з легкодоступного матеріалу: одяг, головні убори, взуття, прикраси, предмети побуту тощо.

Усі землеробські народи наділяли стебла хлібних рослин особливою силою, вірили, що в них втілений дух божества хліба, засіяного поля, сонячної енергії та родючості. Почали з’являтися звичаї прикрашати врожайні снопи; сплітати з хлібних стеблинок вінки; залишати на ниві останні колоски. Із соломи робили зображення язичницьких богів, з якими навесні зустрічали, а восени проводжали Ярило-сонце, іграшки-обереги у вигляді янгола, птаха, дзвіночка. Традиційними символами різдвяних і новорічних свят стали солом’яний «Павук»  – різнофігурний оберіг-захисник, якого підвішували в хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста, та «Дідух» (із старослов’янського «дух предків») – святковий різдвяний сніп, з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа, прикрашений стрічками, засушеними квітами, калиною, що символізував родоначальника сім’ї – Діда, як захисника і покровителя роду.

Традиції плетіння з соломи передавалися з покоління в покоління, вдосконалювалися декоративно-оздоблювальними прийомами, збагачувалися формами і образами – це призвело до того, що з часом вироби з соломи стали високохудожніми витворами декоративно-ужиткового мистецтва.

Основною сировиною для соломоплетіння є стебла хлібних злаків – жита, ячменю, пшениці, вівса. Та найчастіше майстрині використовують житню солому, оскільки вона має найбільшу довжину стебла, еластичніша і міцніша за інші. За кольором вона також різноманітна – зеленувата, світло-жовта, золотава, темно-жовта. Житнє стебло рівномірно звужується до верхівки і складається з 4-5 міжвузлів, верхнє може сягати 50 см. Для роботи найчастіше використовують 2 і 3 верхніх міжвузля, воно тонше, довше і рівномірне по товщині. Листя та короткі товсті частини соломини також згодяться. Щоб приступити до плетіння, солому необхідно змочити в посудині з гарячою водою (80-100 0С) впродовж 5-10 хв. Тоді вона стає еластичнішою і м’якою. Для плетіння із соломи необхідні такі інструменти:

-          ніж, великі ножиці – для обрізування соломи – і маленькі ножиці для виконання тонких робіт;

-          велику штопальну голку для зшивання окремих деталей і наперсток;

-          нитки бавовняні різнокольорові для зшивання чи перев’язування деталей, каркасів;

-          мідний або алюмінієвий тоненький дріт, прутики із лози для каркасів;

-          клей ПВА чи інший, що створює прозору плівку для закріплення окремих деталей;

-          каток, або дерев’яна качалочка для прокатування плетива;

-          прес або праску для вирівнювання деталей.

Солома добре зафарбовується, що дозволяє поєднати в плетінні натуральний колір з яскравими кольоровими акцентами. А головне – бажання, щирі думки, фантазія і позитивні емоції.

Так солома, в турботливих і вмілих руках майстрині, легко перетворюється в дивовижний виріб – іграшку, прикрасу, оберіг…


Чернишова Олена Іванівна

 

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Лялькарка.

Закінчила відділення російської філології Тернопільського педагогічного університету.

Керує Зразковим художнім колективом гуртка «Рукоділля» в міському палаці дитячої та юнацької творчості «Горицвіт» Покровського району.

Учасниця всеукраїнських, обласних, міських виставок, конкурсів, фестивалів.

тел.: 098 256 60 56 


Матеріали підготувала Світлана Горбань 

 

Дізнатись більше...
Subscribe to this RSS feed
  1. --Популярне
  2. Теги
  3. Коментарі
Світ очима художника

Хіти:5

Флора і фауна на монетах України

Хіти:16

«Кривбас»: пас назад

Хіти:4

Прості речі. Шотландські таємниці Гданцівки

Хіти:16

Моя Україна

Хіти:19

Історія авіації в об’єктах колекціонування

Хіти:34

Увійти or Створити акаунт