Майстер-клас «Вишивання весільного рушника»

  • Розміщено у категорії Заходи
17 лютого 2018 року у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї відбувся майстер-клас «Вишивання весільного рушника». Свою «скарбничку народної мудрості», таємниці традиційного рукоділля відкривала для вишивальниць-початківців професійна майстриня, член НСМНМУ Лариса Федорівна Кравченко. 

 

Л.Кравченко: «На першому етапі заняття відвідувачі на заздалегідь заготовлених клаптиках тканини з нанесеним зображенням «дерева життя» виконували певні шви. Таким чином, вони мали можливість не лише освоїти техніку виконання рушникових швів, а й вивчити правильне їх розташування на малюнку.

Продовж всього заняття було вивчено такі шви:

Насипка (уперед голкою): 1 – щільне заповнення простору у двох напрямках; 2 – різновиди у роздріб (горизонтально, вертикально, у шаховому порядку, один над одним, з проміжками між рядками і без них); 3 – облямівка візерунка у двох напрямках. Кривулька двобічна з різними варіантами її розташування. Гладь двобічна по напрямку ниток. Штапівка з качалочкою. Качалочка. Вишивання хрестиків водночас з двох сторін». 

Учасники майстер-класу навчилися й іншим «практичним тонкощам»: правильно підбирати тканину та нитки, робити власноруч зручні голочки, навіть правильно сидіти під час вишивання. Окремо знайомилися із символікою весільно-обрядових рушників, їх значенням та особливостями використання і зберігання у родині.

 

За зразок традиційного весільного рушника взято фрагмент вишитого полотна 12-річної дівчинки Карини, учениці Л.Ф.Кравченко. 

Л. Кравченко: «Як і раніше, готуючи рушник, кожна дівчина-молодиця вишивала власні  мрії про майбутнє  життя, про щастя прийдешніх нащадків, одним словом, творила свою долю.

Основним символом весільного рушника було дерево роду, яке є гілкою світового дерева і росте з горщика або з вазона. Якщо дівчина не знала свого роду до сьомого коліна, то малювала голкою дерево життя, яке росте з землі-пагорбка або з насіння чи з квітки, із кроною, спрямованою вгору. Це дерево –умовна рослина – символізує життя від народження до найвищої стадії росту – цвітіння і плодоношення. В ньому сховане життя і його найвища мета – безсмертя.  Коріння – це підземний світ, наші предки – початок роду; стовбур – матеріальний світ, гілки; листя, квіти – це сьогодення, живі батьки і ми, тому все спрямоване вверх; плоди - це людські діяння, різноманітні у своїй значимості для цивілізації; бруньки, пуп’янки – зародки майбутніх поколінь. Три великі квітки на верхівці дерева – майбутнє життя подружжя. Часто над ними наречена вишивала пару птахів дзьобиком до дзьобика з гроном ягідок-діточок. Середина залишалася чистою, на неї ставали молодята. Під час вишивання рушник нікому не показувався, а після весілля згортався у сувій і ховався у скриню. Після смерті діда і бабусі нащадки могли показувати всім той рушник, розповідаючи про їхній земний шлях. Онуки могли взяти його візерунок за основу для свого весільного рушника. На бабусин – ніхто не ставав, а перешивали Родове дерево на свій, на майбутнє весілля». 


Щоб вишивати обрядові рушники треба знати чимало «народних мудростей»: 

– Рушники весільні починали вишивати рано-вранці, у четвер – Перунів день.

– Сідали вишивати коло вікна, до світла лицем чи боком, але не спиною. 

– Взявши голку з ниткою, читали молитву. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи її повторювали. 

– Вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив роботи, адже Рушник – річ глибоко сакральна і через те інтимна. 

– Якщо відкладали роботу, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали в «сувій». Як залишити зім'ятим, то і доля так поведеться, тобто не буде порядку. 

– Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали її у рушник. Треба було заправити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно. 

– Працюючи, ніколи не випорювали «помилки». Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі.

– Рушники виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий - думки та бажання. 

– Весільний рушник вишивався рушниковими швами, червоними нитками на суцільному рушниковому полотні, бо це – дорога життя, побажання щастя  подружжю, добробуту новій родині.


Вивчаймо! Шануймо! Зберігаймо народні традиції!

Хай стелиться Вам доля рушниками!

Матеріали підготували: Лариса Кравченко та Світлана Горбань 

Дізнатись більше...

Майстер-клас за темою «Традиції українського народу з виготовлення обрядових рушників»

  • Розміщено у категорії Заходи

7 липня 2017 року у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї Кравченко Ларисою Федорівною, членом Національної спілки народних майстрів України, був проведений майстер-клас за темою «Традиції українського народу з виготовлення обрядових рушників, їх призначення, композиція, символіка візерунків та кольорове рішення» для вихованців гуртка «Прикладне мистецтво» Палацу дитячої та юнацької творчості Центрально-Міського району. Керівник гуртка – Марченко Тетяна Валеріївна.

Дізнатись більше...
Subscribe to this RSS feed
  1. --Популярне
  2. Теги
  3. Коментарі
Анатолій Сторожук: невгамовний герой

Хіти:113

Новий рік іде і свята несе

Хіти:133

Менеджер музичної освіти

Хіти:154

На крилах Мрії, Надії та Миру!!!

Хіти:146

Життєпис Майдану: криворізький погляд

Хіти:157

Пінхас Хадак. 160 років (1863-1940)

Хіти:145

Увійти or Створити акаунт