Перший академік гірничого краю

29 березня в музеї відкрилася виставка, присвячена пам’яті Георгія Михайловича Малахова. «Перший академік гірничого краю» – так ми назвали експозицію, яка демонструє наукові і життєві перемоги, доробки, нагороди нашого видатного земляка, академіка НАНУ та АГНУ, професора, доктора технічних наук. Своїми спогадами про Георгія Малахова як колегу, науковця, вчителя, друга, особистість  ділилися:  в. о. ректора ДВНЗ КНУ Микола Ступнік, професор, викладач КНУ Георгій Губін, доценти кафедри підземної розробки корисних копалин КНУ Михайло Федько та Віктор Тарасютін. Г. Малахов підготував не одне покоління науковців, на його працях вчаться нинішні студенти, які теж були на відкритті виставки.

 Репортаж з місця події

Людмила Шаповалова – краєзнавець, науковий співробітник музею: «Все життя Георгія Малахова було прикладом самовідданого служіння гірничій науці. Академік Малахов – ціла віха в науковому літописі Кривбасу. Його наукові розробки, створена ним наукова школа – та основа, на якій ґрунтується система гірничої освіти у Кривбасі. Один з ініціаторів створення Академії гірничих наук України, Почесний громадянин Кривого Рога, лауреат державних премій, талановитий педагог, людина, ім’ям якої названа одна з вулиць міста – все це Георгій Михайлович Малахов, той хто понад 70 років працював на благо Кривбасу. Він є автором 27 монографій, 360 наукових праць, Малаховим запатентовано 15 свідоцтв на винаходи. Всьому світові відома створена академіком наукова школа. Особисто підготував 15 докторів і 75 кандидатів наук».

Микола Ступнік –  в. о. ректора ДВНЗ КНУ: «Ми завжди з повагою і навіть «боготворінням» дивилися на Георгія Михайловича. Як мінімум йому вдалося закласти основне – наукову інтелігентність, бажання весь час бути академічним і правильним в роботі, в науці, у відношеннях з людьми».

 Життєпис академіка

29 березня 1907 р. – народився у родині залізничника на Сумщині.

1930 р. – закінчив Дніпропетровський гірничий інститут.

У 1930-1939 рр. – працює на керівних посадах на рудниках Кривбасу.

1939 р. – очолює гірничий сектор НДГРІ.

1941-1944 рр. – головний інженер Бакальського рудника (РСФСР).

Січень 1946 р. – очолив кафедру рудних родовищ КГРІ.

1948 р. – лауреат Державної премії СРСР.

1951-1973 рр. – директор/ректор КГРІ.

1967 р. – академік НАНУ.

1970 р. – лауреат Державної премії України.

З 1973 р. – завідуючий відділом проблем розробки рудних покладів АН України.

1991 р. – почесний член АГНУ.

2 листопада 2001 р. – пішов з життя.

Нагороджений державними орденами і медалями.